Пошук по сайту


В.І. Лозова, Г. В. Троцко теоретичні основи виховання І навчання

В.І. Лозова, Г. В. Троцко теоретичні основи виховання І навчання

Сторінка1/53
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53
Міністерство освіти і науки України

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

В.І. Лозова, Г.В. Троцко

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ

Навчальний посібник Видання 2-е, виправлене і доповнене

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

педагогічних навчальних закладів

Харків

«ОВС»

2002

ББК 74.213+74.212я7 Л72

Рецензенти: О.Я. Савченко,

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України

Г.П. Шевченко,

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

, , f..M ... і Рекомендовано ...

Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів педагогічних

вищих навчальних закладів (лист № 14/182-1347від 28.09.01)

Лозова В.І., Тройко Г.В.

Л72 Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний по­
сібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. — 2-е вид.,
випр. і доп. — Харків: «ОВС», 2002. — 400 с.
ISBN 966-7858-11-1.

У посібнику викладені основні положення теорії виховання й дидактики курсу «Педагогіка» на основі сучасних освітніх технологій. Зміст навчально-виховного процесу аналізується з урахуванням змін, які відбуваються в сис­темі громадських відносин, свідомості особистості.

ISBN 966-7858-11-1

Лозова В.І., Тройко Г.В., 2002 ТОВ «ОВС->, оформлення, 2002

Зміст

ВСТУП ....................................................................................4

Розділ 1. ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ВИХОВАННЯ ...... 5

1.1. ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ ...................................................................5

"П 1.2. СУТНІСТЬ І ПРИНЦИПИ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ............................ 25

; 1.3. ЗМІСТОВНИЙ КОМПОНЕНТ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ..................... 59

1.4. МЕТОДИ ВИХОВАННЯ................................................................. 126

.'. 1.5. ДИТИНА І СІМ'Я .......................................................................... 154

1.6. ДИТИНА І КОЛЕКТИВ .................................................................. 174

' 1.7. КЛАСНИЙ КЕРІВНИК ................................................................... 197

Розділ 2. ДИДАКТИКА.............................................................208

- 2.1. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ....................................................................208

2.2. ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ...............................................................220

2.3. ЗМІСТ НАВЧАННЯ ....................................................................... 250

2.4. ВИДИ, КОНЦЕПЦІЇ НАВЧАННЯ, АВТОРСЬКІ ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ,., 275 ; 2.5. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ............................................................... 311

>' 2.6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ................................................ 334

^' 2.7. КОНТРОЛЬ ЗА НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЮ

'- ДІЯЛЬНІСТЮ ШКОЛЯРІВ ............................................................. 361

ДОДАТКИ.............................................................................................. 383

ПЕРЕДМОВА

Сучасні тенденції якісного оновлення й підвищення ефектив­ності підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів вимагають створення різноманітних підручників, посібників для студентів, щоб дати їм можливість обирати ті з них, які відповіда­ють їхнім потребам, інтересам, вимогам, інтелектуальному рівню.

Цей посібник не претендує на вичерпне висвітлення всіх тео­ретичних проблем курсу «Педагогіка», зокрема таких питань, як статеве, екологічне, економічне виховання, організація позаклас-ної пізнавальної роботи й ін. Не включено в посібник і розділ «Основи школознавства», засвоєння якого здійснюється у прак­тиці вищих педагогічних навчальних закладів за рахунок відповід­них спецкурсів, написання курсових, самостійної роботи студентів.

Друге видання доповнено. Зокрема, до розділу «Теорія вихо­вання» включено теми «Громадянське виховання» і «Робота клас­ного керівника». Остання тема за змістом не відповідає розділу, але сприяє тому, щоб майбутні вчителі усвідомлювали практичну необхідність оволодіння теорією виховання.

Розділ «Дидактика» доповнено матеріалами про модульне, ком­п'ютерне, дистанційне, особистісно орієнтоване навчання, оціню­вання навчальних досягнень учнів.

З метою формування інтересу до опанування курсу «Педагогі­ка» кожній темі передує ситуація, розв'язання якої вимагає від суб'єкта пізнання, усвідомлення значення теоретичних знань, умінь творчого їх використання, а також осмислення свого особистого практичного педагогічного досвіду. Завершуються теми коротки­ми висновками, питаннями для обговорення на семінарсько-прак­тичних заняттях, зокрема питаннями проблемного характеру і для перевірки й самоперевірки засвоєння основних положень.

Завдання в посібнику, як обов'язкові, так і додаткові, розра­ховані на розвиток умінь оцінювати, порівнювати різні підходи до висвітлення окремих явищ, процесів, виявляти причинно-наслід-кові зв'язки, аргументувати висунуті положення. В окремих випад­ках автори пропонують методику вивчення якостей особистості, особливостей ЇЇ пізнавальної діяльності, інтересів тощо.

У додатках представлено логіко-схематичні таблиці, завдання різного рівня труднощів для перевірки й самоперевірки засвоєння тем курсу. Окремі завдання стимулюють суб'єктів до ознайомлен­ня з додатковою педагогічною літературою.

Питання компонентів змісту освіти, підходи до визначення прин­ципів навчання, характеристика принципу систематичності й сис­темності, а також логіко-схематичні таблиці з дидактики підготов­лено у співавторстві з П.Г. Москаленком.

РОЗДІЛ 1

ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ВИХОВАННЯ

—., 1.1. ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІКИ

. Питання теми:

— Що є предметом педагогіки?

— Який зміст поняття «виховання»?

— Який взаємозв'язок понять «виховання», «формування» і «розвиток дитини»?

— Як пояснити визначення: «Педагогіка — наука про мистецт­во виховання»?

— Що включає в себе система педагогічних наук і який її зв'я­зок з іншими науками? Якими?

— Як досліджувати педагогічні явища, факти, процеси?

Ваша відповідь:

Л.М. Толстой писав: «Виховання не є предметом педагогіки, але одне з явищ, на яке педагогіка не може не звернути уваги; предметом же педагогіки повинна і може бути лише освіта»1.

Один академік сказав: «Що ви все говорите про педагогіку та про педагогіку? Хіба може хто-небудь сформулювати хоч би один педагогічний факт чи закон?!!»2.

Висловіть свою точку зору щодо предмета педагогічної науки.

Слово «педагогіка» грецького походження (paidos діти, ago веду), буквальний переклад — дітоведення. Педагогом (дітово-дителем) у Давній Греції називали раба, якому доручали супрово­джувати дітей свого господаря в школу, нести їхні учбові речі. У подальшому педагогами називали спеціально підготовлених лю­дей, для яких педагогічна діяльність стала професією, а педагогі­кою — сукупність деяких правил, настанов, які відносились до поведінки дітей і супроводжуючих їх осіб під час відвідування дітьми школи. З часом з'являється визначення педагогіки як нау­ки про виховання, освіту і навчання підростаючого покоління.

Процес виховання і навчання дітей такий же давній, як і само людство.

У глибоку давнину виховання відбувалося як природний для людського існування процес: дитина рано включалася в трудову

Толстой Л.Н. Собр. соч. в 22-х т. - Т. XVI. — М., 1983. — С. 33. Карлгрен Франс. Воспитание к свободе. Пер. с нем. — М., 1992. — С. 7.


6

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання


діяльність разом із дорослими, в ході якої засвоювала необхідні знання, вміння, навички, норми поведінки.

На певному етапі розвитку людства було накопичено такий обсяг досвіду, який неможливо було засвоїти у ході природного існування, тому процес передачі соціального досвіду стає ціле­спрямованим і здійснюється шляхом взаємодії того, хто навчає, та того, хто навчається, тобто у педагогічному процесі.

Педагогічний процес — спеціально організована в рамках пев­ної виховної системи взаємодія вихователів і вихованців, яка спря­мована на засвоєння вихованцями соціального досвіду, необхід­ного для життя, праці в суспільстві, що покликане впливати на особистісні якості індивіда.

З появою писемності досвід виховання вже фіксується, фор­мулюються окремі педагогічні правила. Так, єгипетські папіруси містять «повчання», що стосуються дітей: «Вчення є основою життя, навчання дає благополуччя...», «Нехай твоя рука пише і уста чита­ють, і проси ради у знаючих більше за тебе...»

Таким чином, педагогіка пройшла довгий шлях розвитку, її перший етап — донауковий. Педагогічні знання цього етапу систе­матизовані на основі набутого емпіричного досвіду виховання і осві­ти у формі народної мудрості. Система цих знань відноситься до народної педагогіки у вигляді висновків, порад, рекомендацій, викладених у художній літературі, народній творчості (прислів'я, приказки, казки). Другий етап — виникнення теоретичних концеп­цій виховання й освіти спочатку в рамках філософії, потім, зХУІІст., педагогіка розвивається як самостійна наука. Третій етап — розвиток науки як системи. Велика заслуга в становленні педагогіки як науки належить Я.А. Коменському. Значний внесок у розробку наукових основ педагогіки внесли Ж.Ж. Руссо, І. Песта-лоцці, А. Дістервег, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, С.Т. Шаць-кий, П.П. Блонський, В.О. Сухомлинський та ін.

Визначення педагогіки як науки про виховання, освіту і на­вчання вимагає розкриття ЇЇ основних категорій.

Поняття «виховання» в широкому розумінні розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціаль­но-історичного досвіду, його духовної культури. Виховання при­таманне людству на всіх етапах його розвитку. Вже первісні пле­мена здійснювали виховання дітей, використовуючи різноманітні засоби для передачі людям досвіду дорослих, досвіду попередніх поколінь. Гегель у «Філософії права» пише: «Людина не володіє інстинктивно тим, чим вона повинна бути, і їй доводиться спочатку придбати собі ці якості»1, тобто кожне наступне покоління стоїть

Гегель. Філософія права. Соч. — Т. VII. — С. 203.

1.1. Предмет педагогіки


Виховання в широкому педагогічному зна­ченні — процес ціле­спрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи.

на плечах минулих поколінь. Засвоєння цього досвіду передбачає подальший його розвиток, створення нового. З цією метою суспільством утворюються різно­манітні типи навчальних закладів: шко­ли, ліцеї, гімназії, інститути, універси­тети, академії та ін.

Виховання у вузькому педагогічному зна­ченні — спеціальна ціле­спрямована діяльність з метою формування у школярів певних якос­тей, властивостей, відно­син людини, системи поглядів, переконань.

Виховання як педагогічна категорія передбачає педагогічне цілеспрямовану організацію діяльності, спілкування лю­дини, які сприяють формуванню у вихо­ванців певного ставлення до оточуючого світу, до самого себе, моральних норм і правил поведінки. Навчання — сам про­цес засвоєння індивідом соціального до­свіду, накопиченого людством. Освіта — це процес і результат засвоєння індиві­дом досвіду, досягнення ним значного освітнього рівня, прилучення індивіда до культурних цінностей людства.

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, які вивчають вихо­вання, освіту, навчання.

Педагогіка досліджує закономірності процесу виховання, його структуру і ме­ханізм, розробляє теорію і методику ор­ганізації навчально-виховного процесу, його зміст, принципи, організаційні форми, методи, прийоми1.

Таким чином, предметом педагогіки є закономірності, принци­пи організації процесу виховання, навчання, освіти, що передба­чає визначення цілей, змісту, методів, форм, засобів залучення індивіда до оволодіння соціальним досвідом людства, його куль­турними цінностями, створення для цього оптимальних умов у різ­них видах діяльності та спілкування особистості з метою забезпе­чення ЇЇ позитивних змін, формування і розвитку, а також аналіз результативності процесу і його корегування за необхідності.

Педагогіка використовує і міждисциплінарні поняття: людина, особистість, формування індивідуальності, соціалізація та ін.

Якщо поняття «людини» як біосоціальної істоти відбиває од­ночасно і біологічні, і соціальні якості, то поняття «особистості» означає специфічну суспільну особливість людини і пов'язане із засвоєнням матеріального і духовного досвіду, накопиченого люд-

Педагогическая знциклопедия. — Т. 3. — М., 1996. — С. 281.


8

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання


ством. Особистість наділена певним ступенем усвідомлення світу і самосвідомості. Індивід стає особистістю, коли він у змозі оціни­ти не лише оточуюче його середовище, але й своє становище в ньо­му і тим самим діяти свідомо і цілеспрямовано'.

Індивідом народжуються. Особистістю стають. Індивідуальність відстою­ють.

А.Г. Асмолое,

А.В. Петровський

Індивідуальність характеризує несхо­жість, своєрідність, відмінність однієї людини, особистості від іншої.

Формування передбачає процес і ре­зультати цілеспрямованих (виховання) і стихійних впливів соціальної дійсно­сті, а також спадковості особистості, її активності.

Соціалізація особистості — процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, елементів культури, уста­нов, властивих суспільству, соціальних груп, до яких він нале­жить. При цьому людина є не лише об'єктом, а й суб'єктом цьо­го процесу. У процесі соціалізації людина не лише оволодіває досвідом, культурою, а й має можливість реалізувати себе в сус­пільстві як особистість, коли відбувається її соціальна адаптація і соціальна автономізація. «Соціальна адаптація передбачає ак­тивне пристосування індивіда до умов середовища, а соціальна автономізація — реалізацію сукупності установок на себе, стій­кість у поведінці і стосунках, що відповідає уявленню особисто­сті про себе, її самооцінку»2.

Індивідуальний розвиток — ряд зовнішніх і внутрішніх, кількі­сних і якісних змін, які характеризують рух людської істоти від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від безпорадних і невпевнених рухів до рухів керованих, точних, координованих; від незнання до знання; від копіювання до оригінальної творчої роботи тощо).

Проблема розвитку особистості пройшла довгий шлях свого становлення. Протягом багатьох років пануючою була релігійна точка зору: людина — арена боротьби між Богом і чортом. На зміну цьому напряму прийшло інше, яке визначило вирішальну роль середовища і виховання в розвитку дитини. Англійський фі­лософ Локк зазначав, що «відмінності, які можна спостерігати в ро­зумі і здібностях людей, обумовлюються не стільки природними задатками, скільки набутими навичками»3. Велику роль виховання

1 Психологические основьі формирования личности в педагогическом процессе. —

М., 1981. - С. 15. - Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе

- М., 2000. - С. 9. ' Джон Локк. Пед. сочин. — 1939. - С. 232.

1.1. Предмет педагогіки

визначав Гельвецій, називаючи його всемогутнім: «Виховання ро­бить нас тим, ким ми є»1.

Просвітитель XVIII ст. Дідро не вважав, що виховання може все, він підкреслював, що виховання значить багато, але треба враховувати силу чи слабкість людини, ЇЇ здоров'я чи хворобу, темперамент, характер2.

Так, виховання не може із будь-якої людини Платона чи Ра-фаеля створити, хоч би докладались до цього всі зусилля.

У кінці XIX — на початку XX ст. з'явились нові теорії, які стве­рджували, що розвиток людини визначається природженими особ­ливостями, і ніщо не в змозі їх змінити. Це біологізаторська теорія.

Отже, існує біологізаторський підхід, який обумовлює розвиток особистості природними факторами, які притаманні їй з народжен­ня, і соціологізаторський, який передбачає перш за все соціальні фактори. Проте доцільно розглядати особистість як певну ціліс­ність, у якій знаходить відбиток як біологічного, так і соціального.

Сучасні вчені дійшли думки про те, що є визначальні фактори розвитку особистості: спадковість, середовище, виховання і актив­ність особистості.

Але розглядати ці фактори необхідно в їх діалектичній єднос­ті, взаємодії, взаємовпливу.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   53

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Лекція 4
Основи реляційного підходу до організації бд. Основи реляційної моделі даних – 4 год

Програма вступного фахового випробування зі спеціальності 7(8). 05010102...
Методи проектування «чорний ящик» І «прозорий ящик». Сутність методів, їх відмінність та сфери застосування

Теоретичні основи розвитку логічного мислення у процесі рішення текстових задач
Робота вчителя з розвитку логічного мислення на уроках математики у процесі розв’язування текстових задач на уроках математики в...

Пояснювальна записка Курс математики важлива складова навчання І...
Курс математики – важлива складова навчання І виховання молодших школярів, основоположна частина математичної освіти. Цей курс у...

Програма виховання І навчання дітей від двох до семи років «Дитина»
Артемівського навчально-виховного комплексу «дошкільний навчальний заклад –загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Печенізької районної...

План роботи районного методичного кабінету відділу освіти
«Гуманізація навчально-виховного процесу: формування творчої особистості, здатної до професійного самовизначення, самореалізації,...

Уроках математики з розділу «Величини»
Сьогодення педагогічної науки вимагає реалізації нових підходів до навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, оскільки...

Метод навчання (м\н): взаємопов'язана діяльність викладача та уч­нів,...
Передбачають викладання на­вчального матеріалу без докладного пояснення, узагаль­нення й систематизації, а учні — заучують його без...

Контрольна робота 2 векторна алгебра теоретичні положення

Розвиток пізнавальної активності учнів завжди був ключовою проблемою...
Перед сучасною школою постають нові проблеми виховання соціально активної людини, яка може вільно орієнтуватися в потоках різноманітної...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

a.lekciya.com.ua
Головна сторінка